﻿ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНІ
ПРЕАМБУЛА
Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людскої сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободі, справедливості та загального миру; і
беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і
беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватиця як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і
беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і
беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської осови і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і
беручи до уваги. що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свсбод; і
беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного биконання цього зобов'язання,
ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ
проголошує цю Загальну Декларацію Ппав Людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного візнання і здійснення їх як серед народів держав - членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Стаття 1.
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Стаття 2.
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3.
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Стаття 4.
Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.
Стаття 5.
Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.
Стаття 6.
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання ії правосуб'єктності.
Стаття 7.
Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.
Стаття 8.
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 9.
Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Стаття 10.
Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обгрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.
Стаття 11.
1. Кожна людина обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її бинність не буде встановлена в законномy порядку шляхом прилюдного судового розглядy, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. 
2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатиць покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.
Стаття 12.
Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захит закому від такого втручання або таких посягань.
Стаття 13.
1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. 
2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатиса у свою країну.
Стаття 14.
1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватиса цим притулком. 
2. Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності грунтуєтьса на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить ці їлям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 15.
1. Кожна людина має право на громадянство. 
2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.
Стаття 16.
1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності 